“Місію провалено! Місію провалено!”
Я злякано хапаю шифрограму і біжу читати трилогію “Тормоз. Темрява повертається”.. Ступаю три безцільні кроки а потім думаю – навіщо? Перший крок показав, що шлях – тупик, а все одно вперто йшов, щоб доторнутися непроломної стіни тупика і сказати собі “Ось!”.
Гасне світло театральних підмостків.. Станіславський стоїть в темряві і гірко плаче, тримаючи в руках остатки дитячих крил. Театр закривається. Хоча актори продовжують грати..
Для заблукалих душ, які не в танку. Діти- це асоціація з реальними подіями. Якими - хай це буде загадкою. Прочитаєте щоденник, можливо зрозумієте. Нема бажання давати розгорнутий коментар. Колапс емоцій за Фаренгейтом нижче нуля..
Advertisement
