Подорож таємницею..

Неповторному місту Лева присвячую..

Львів – неповторне місто. Варто лише раз відчути його особливу атмосферу і вам захочеться повернутися сюди знову і знову.  І насолоджуватися тим почуттям, яке виникає при знайомстві з ним..

Мені знову випало приїхати у Львів. І пройтися його вузенькими вуличками, цього разу – у супроводі гіда.

Признаюся – я вперше оцінив переваги присутності такої важливої персони у справі освоєння таємниць цього міста. Інформація про історію та особливості храмів, будинків, вуличок, поєднуючись з враженнями від споглядання, створює неповторну гармонію відчуттів, яку неможливо передати словами.

Я лише тепер відкрив, скільки непізнаного приховує Львів від очей неуважного відвідувача. Храми, будинки, меморіальні таблички, мури, фортеці, ратуша, памятники – про кожен з них можна розповідати довго і захоплено.

Коли торкаєшся цих потемнілих стін соборів і відчуваєш під руками їх холодних дотик.. І уявляєш, скільки поколінь до тебе так же торкалося цієї стіни, зустрічалося, провожало, сміялося, плакало.. Скільки життів і подій побачили ці стіни.. Тоді починаєш розуміти цінність цього..

Сотні років.. Скільки людей пройшло по цій бруківці. Кожен мріяв, любив, надіявся. І лише маленька їх частка залишило імена в історії міста, країни, світу. Яке ж воно коротке і часто безглуде – життя.

Особливо, коли не усвідомлюєш його цінності..

Ми ж далі подорожуємо містом.. На цей раз ми уже не піднімемося на ратушу, з якої можна окинути оком багато кілометрів навкруги. Ні – ми будемо триматися ногами землі.

 Львівські банки розміщені в таких приміщеннях, що мимоволі викликають асоціацію з Середньовіччям. Надійно виглядають.. Товсті сірі стіни, викладені з каменю і вузькі віконниці створюють враження неприступної фортеці.

Дивно.. Я ніколи не думав що суцільна стіна на площі Ринок – це 40 з чимось будинків.  Виявляється – це так.

Площа має цікаву особливість. Вдень вона здається ще досить сучасною, а от коли на місто опускаються вечірні сутніки.. Тоді дивись не дивись – все одно перенесешся років на двісті назад. І ось замість автомашин поїхали возики і онде пані в капелюшку з пуделем на ланцюжку..

Вона гукає нам, махаючи парасолькою.. Але ми не чуємо..

Ми далі подорожуємо Львовом..

 Автор висловлює подяку Лабораторії Ідей та особисто Соломії за проведену екскурсію

Advertisement