Увага!

1* квітня в 1** аудиторії відбудеться відбірковий конкурс для всіх бажаючих поїхати у “Молоду гвардію”!

Всіх, хто привалить – замоч-у-у!!!!

ФІЗИКА!

 Моєму улюбленому предмету присвячую..

ФІЗИКА

Я говорю ці слова тихо і з благоволінням і опускаюся на тремтячі коліна перед цією загадковою і прекрасною наукою..

ФІЗИКА

Вона часто сниться мені у моїх кольорових снах. Після яких я часто прокидаюся в холодному поту і лежу в нічній темноті, шепочучи слова заклинання проти преподів.  Мама підходить до мене, витирає мені чоло і тихо говорить “Спи..”

ФІЗИКА

Препод підходить до мене, усміхаючись. Я лежу на парті, тихо посапуючи в такт його заколисуючого голосу. Підходить і красиво тричі бє моєю головою об парту. Ще раз.. Ще..

Я різко здригаюся і злякано протираю очі. Навколо ніч. Мої однокімнатники лежать, спершись на лікті і з співчуттям дивляться на мене. Я в свою чергу дивлюся на них а потім відвертаюся до стіни, відгонячи з уяви страшні спогади.

“Що з ним?” – шепочуть один одному вони і напевно знову дивляться на мене, гадаючи, які ж це красиві ніжки йому приснилися..

ФІЗИКА

Я сиджу дома і викладаю з сірників це слово. Фізика.. Сірники ламаються, а до фіналу залишається лише перекладина в букві “А”. Покрівельний матеріал тихо їде під впливом сонячних променів, залишаючи мене збентежено сидіти над сірниками. Фізика..

ФІЗИКА

Я сижу, підтримуючи камяніючу башку руками і закоханими очима дивлюся в очі викладачеві. Мої губи розпливаються в дурнуватій усмішці а очі поволі закриваються. Я сплю.. І мені сниться фізика..

ФІЗИКА

Я помираю від відчуття нескінченності цих солодких мук, які в розкладі занять сухо названо “Фізика”. Облизую язиком пересохлі губи і намагаюся думати весняні думи. Голова йде обертом. Я намагаюся схопити очима точку опори, яка постійно хитається перед моїми очима. Все..

ФІЗИКА

Я безнадійно спускаюся сходами і мої очі уже не хапають принади зустрічних дівчат. Фізика.. Я тупо дивлюся в залікову книжку, де невідомим жорстоким лікарем прописано ще два семестри мук. Я помираю.. Фізика..

ФІЗИКА

Та попри все я виживу! І колись буду здригатися уві сні, а мої нащадки так же будуть проходити мимо принад густини електричного струму і чарівної величини ЕРеС..

Фізика..

Після свят

Приїхав щойно з відпочинку. А тут те саме – тишина та спокій. Чесно кажучи, ці два дні були для мене майже тортурами.

А скоро ще поїздка в Львів. Потрібно морально і матеріально підготовитися, щоб підтримати імідж тернопільського студента

Допомога!

SOS!!!

Питання до всіх – які ключові слова потрібно написати в пошуковику, щоб одержати список сайтів, на яких є інформація про дитячі ігри. Ігри! На свіжому повітрі, з використанням всіляких підручних засобів і ще – не типу дитячого стриптизу..

Саме так – а то у мене виходить тільки результат – дитячі іграшки, випущені “Акеллою”, “1С”, “СпортАртс”. Ну, Вам ясно, про які ігри йде мова..

А ми ще дивуємося, чому глобальною бідою дітей є хвороби постави та гіподинамія..

Віддаючи належне..

Чоловік на фото – не кіногерой, не актор, не політик..

Що я можу про нього сказати?

Ви коли-небудь замислювалися, скільки книжок появляється на Земній кулі кожної години? Напевно, тисячі. А скільки з них є просто тратою природніх і людських ресурсів? Напевно, також більшість..

Я безкінечно шаную цього чоловіка за те, що із його пера у світ вийшла книга, цінність якої особисто мені важко переоцінити. Тому що ця книжка виявила на моє життя такий вплив, як жодна інша. Книжка, яка навчила мене, як жити..

Книжка нової філософії мого існування – пардон за високі слова, і уражені ними чиїсь почуття.

 Книжка, яка дала відповідь на питання – звідки беруться невдахи? І що робити, щоб не бути в їх числі?
“В поисках счастья”  – не для тих, хто думає що з книжок на цю тему сипляться золотовалютні резерви Американського банку.

Моє шанування людині на фото..

Cubizm?

Краса, правда? Цікаво було б дізнатися, що Вам це нагадує? Мені особисто – хвору психіку художника. Хоча асоціації і певний настрій передаються..

В усякому разі – цікавий напрям цей кубізм..

Мріє, де ти?

Сиджу, і від нічого робити, переглядаю інформацію про Артек

Офіційний сайт наскільки тугий в завантаженні, що дочекатися при наших швидкостях якогось результату – подвиг монаха-затворника.

А от український сайт – нічого так собі. Прикольний. І інфи вистачає. А фото – взагалі обзавідуєшся. Да – справді мрія того варта.

Це школа:

А це – парк. Наші парки не йдуть ні в яке порівняння. Навіть на фото:

Такий пейзаж будь-кого зачарує. Да.. Правду кажуть: все краще – дітям..

А це – гості. Діти, напевно, і в таборі відпочинку політикою продовжують цікавитися:

 Одним словом, справжня країна дитинства.

P.S. Умовні одиниці за пісторінки реклами з використанням засобів мультимедіа представники “Артеку” можуть віддати безпосередньо при зустрічі або ж виславши переказом..

Цикл без умови виходу..

І знову – пошук загубленої зернини якісного хостингу в придачу з конструкторем сайтів в безмежному океані англомовного Інтернету.

Хоча він більше нагадує мені плавання на човнику з веслами. При цьому ніс човна привязаний до опори, яка виступає з води. І апріорі не дає можливості плавання. Так і тут. Пошук по колу в вузькому шарі ресурсів, а знайти щось нормальне не можу. Уже десяток раз реєструвався, заходив в редагування якихось порталів. І все не те.. WordPress дає більше можливостей.

Цікаво, коли адміністратори почнуть “замітати сліди” моїх експериментів? Хоча в них і так все автоматизовано. Вони не помруть від перенавантаження, викликаного моєю реєстрацією – я в цьому впевнений.

Хоча скільки безперспективних спроб..

Шість кроків..

Крок перший.

Моєю голубою мрією було попасти в “Артек” в рамках практики в літніх таборах. Ночами не спав, їсти не міг. Тільки просився – “хочу в Артек!” “Хочу в Артек!”

І ось мрія почала збуватися.  За переказами, які дійшли до нас з сивої давнини минулого місяця, до нас прибувають представники з цього табору.

Крок другий.

Я сиджу в актовому залі універу серед сотні таких же як і я. На сцені – мій препод, ще один чоловік, скоріш за все – начальник навчального відділу і дві незрозумілі дамочки.

Виявляється, це представники іншого табору. Нічого – Одеса теж непогана альтернатива. Сидимо, втикаємо, слухаємо.Чогось вони дуже вже про харчування говорять. Комбінат побутового харчування в них, чи що?

Крок третій.

Після заклику залишитися всім бажаючим нас залишилося чоловік 50. Після чого нас розподілили на 5 груп і дали завдання готовити сценки. Своєрідний конкурс. Ми розлізлися по актовому, намагаючись зловити пташку ідеї, яка невідомо чому мала тут взятися. Нема їй роботи чи що? Стоїмо в коридорі універу і під пильні погляди охорони проводимо остаточну репетицію. Все..

Крок четвертий.

Я стою разом з іншими учасниками моєї групи і намагаємося вгадати, кого наступним назве керівник табору. Цей щасливчик опускається в крісло, благословляючи удачу. Один.. два.. три.. чотири.. Чомусь я починаю розуміти, що таке – напруження при відборі співаків у продюсера. Як гра в рулетку. Програти яку ой як не хочеться.

Крок пятий.

Відкриваю двері зали. Я не пройшов.. Чорт! Варто було залишатися, старатися, надіятися і ось так пролетіти? На душі шкребуть коти і намагаєшся придати собі якомога веселішого і безтурботного вигляду. Хоча все уже вирішено..

Крок шостий.

Я з друзями сидимо на острові кохання і споглядаємо мінливе плесо ставу. Чомусь на мене подібний краєвид діє завжди заспокійливо. Намагаючись не заплющувати очей під променями сонця, відбитими від води, їм морозиво і споглядаю парочки, які безтурботно цілуються поряд. Ідилія..

Чомусь на думку приходить – “та ну його, цей конкурс”. І сам з собою погоджуюся. Один раз маленьке розчарування принесло мені набагато більшу перемогу. Тому я вірю собі і цього разу. В кінці кінців Артек так і залишається в списку можливих пунктів літнього відпочинку. А значить – життя продовжується..

Радію

Сьогодні мене прийняли в фан-клуб Аліни Гросу!

Можете мене привітати! Це – супер-пупер подія! Тепер я буду ходити з її значками на грудях, носити шарфи та футболки з її імям та зображенням. І говоритиму словами з пісні однієї групи “Вначале было слово, и ето слово было – Алина”. Жартую

Короче – я просто співаю і тащуся від щастя! Ще одержу подарунок від фан – клубу і взагалі буду найщасливішим на Землі